Пільги на проїзд в усіх видах транспорту можуть замінити грошима. Відповідну постанову Кабінет міністрів затвердив 14 березня. Набере чинності протягом двох місяців, пише “Газета по-українськи“.

— У нашому місті багато пільгових категорій. На одному маршруті щодня перевозимо до 150 пільговиків. Ще добираються школярі. Проїхати безкоштовно хочуть навіть пенсіонери за вислугою, — каже перевізник із Запоріжжя 67-річний Анатолій Бурмака. Квиток на його маршруті коштує 5 грн. — За кожного пільговика держава повертає 50 копійок. Возимо всіх. Якщо почнемо запроваджувати норми з кількості пільговиків, буде бунт. Зараз найбільше скандалять ті, хто не має права їхати безкоштовно. Каже — забула вдома посвідчення. Спеціально тиснуть на людей, здіймається крик і починається: “Та провези, вона ж одна”. Найважче працювати влітку, бо пільговики катаються просто так. Там капусточка дешевша, там м’ясо, там розпродаж. Для нас монетизація важлива. Останній раз купували автобуси 2008-го. Зараз треба працювати не менше 10 років, щоб транспорт окупився. Підприємці повинні заробляти, а не возити задарма людей. Якщо пільговикам даватимуть гроші, вони платитимуть нарівні з усіма. Перевізники зможуть пустити ці кошти на оновлення автопарку.

— Спеціально посадив на маршрут кондуктора, щоб рахував пільговиків. У будні їде 45–50 осіб, у суботу до обіду буває 80. А держава компенсує лише третину вартості перевезення, — говорить перевізник із Києва 56-річний Сергій Деркач.

— Практично на кожному маршруті в столиці є обмеження з кількості пільговиків у салоні. Якось нашого водія побили, бо відмовився брати такого. Приїхав на кінцеву, а там три амбали чекають. Місяць лежав у лікарні. Досі не можемо добитися компенсації. Зарплата водія залежить від виручки. Щодня має здати власникові маршруту не менше 500 гривень, плюс пальне. Що лишається — його зарплата. Проблеми з кадрами — постійно. Водій поїздить тиждень-другий і звільняється.

— Перевезення пільговиків — одна з основних проблем міського транспорту. Два роки держава майже не фінансує цю сферу. З міського бюджету виділяють кошти лише на пільговий проїзд в електротранспорті. Це 50 тролейбусів, — розповідає спеціаліст транспортного відділу Полтавської міськради. Просить не називати прізвища. — Вони можуть перевезти третину пасажирів. Для решти працюють майже 260 автобусів. Возять інвалідів, чорнобильців і учасників бойових дій за власний кошт. На цьому ґрунті виникають скандали, коли хтось комусь відмовив. Монетизація пільг зніме більшість непорозумінь. Ще й тролейбуси розвантажить. Бо зараз із самого ранку вони забиті пенсіонерами.

Право на безкоштовний проїзд мають учасники бойових дій, інваліди та їхні супроводжуючі, чорнобильці, пенсіонери за віком, діти віком до 6 років або з багатодітних родин.

— Постанова уряду рекомендаційна. Місцева влада має сама вирішити — монетизувати пільги чи ні. Точної кількості пільговиків назвати не можна. Бо в Україні немає єдиного реєстру, — каже експерт із питань транспорту 34-річний Віктор Медвідь. — За міський транспорт відшкодування становитиме приблизно 210 гривень. Приміський і міжміський — в районі 250 гривень. Монетизацію проведуть за зразком надання субсидій. Складуть список претендентів, перевірять їх. Вирахують суму, яку потрібно компенсувати кожному. Закладуть кошти в місцевий бюджет. Управління соціального захисту має пояснити людям, які документи треба принести. Гроші надходитимуть на картку або на відділення Укрпошти. Якщо людина має пільги не тільки в міському транспорті, то треба буде звернутися з відповідною заявою до управління соцзахисту. Нарахують три суми — на міський, обласний і міжобласний транспорт. Отримає компенсацію однією виплатою.

Найбільша проблема з монетизацією пільг у транспорті буде в селах, де нема маршруток. Їм би не мали давати компенсацію, але це неправильно. Пенсіонери із сіл часто їздять до найближчого райцентру. Поки що це питання не враховано.

— Постанова уряду не вирішить проблем, пов’язаних із перевезенням пільгових категорій, — говорить транспортний експерт 38-річний Олександр Кава. — Уряд мав би запровадити європейську систему перевезень. Коли перевізник отримує більшу частину доходу не від пасажирів, а від органів місцевого самоврядування.

“На кінцевій зупинці чекають три амбали”

Світлана Матуйзо, 43 роки, заступник директора департаменту соцзахисту Полтавської облдержадміністрації:

— В області з 2016 року оплачуємо грішми пільговикам вартість квитків на міжміських і міжобласних автобусних маршрутах. Відстань поїздки має перевищувати 50 кілометрів. Якщо людина їде з автостанції, їй мають видати іменний квиток. Якщо маршруткою, що має офіційні дозволи на перевезення — квиток спеціальної форми. Їх затвердило Міністерство транспорту, там можна вписати дані пільговика. Після поїздки людина звертається до управління соцзахисту. Впродовж 10 днів отримує гроші за квитки. Кількість поїздок не обмежується.

Віталій Москаленко, 32 роки, начальник управління транспорту Черкаської міськради:

— У Черкасах 21 автобусний маршрут, курсують майже 250 автобусів. Тролейбусних маршрутів 12, є 53 одиниці транспорту. Виникли проблеми з приватними перевізниками. Вони хочуть підвищити вартість проїзду з чотирьох до п’яти гривень. Влаштовували страйк — автобуси не їздили півдня. Потім хотіли вибачитися перед людьми, бо якраз було холодно, йшов сніг. Вони цього не врахували. Зараз у Черкасах майже 70 тисяч пільговиків, які зверталися у департамент соцполітики. Насправді має бути до 100 тисяч. Серед них найбільше пенсіонерів, дітей. Монетизацію пільг на проїзд провести просто. Варто розрахувати мінімальну кількість поїздок на місяць на одного пільговика у тролейбусі чи автобусі. Порахувати, скільки це коштує в середньому. Кожен пільговик має банківську картку, на яку можна перераховувати щомісяця таку суму. Але є ризик, що люди заміни пільг грішми не зрозуміють, бо не звикли до обмежень.

Святослав Товстига, 25 років, голова громадської ради при управлінні транспорту Львівської міськради:

— У Львові курсують 65 трамваїв, 55 тролейбусів і майже 400 автобусів. Нещодавно зареєстрували петицію про відмову від маршруток. Для вирішення питання транспорту місту потрібно 2 мільярди гривень. Але проблема Львова не в маршрутках. Немає загального бачення розвитку транспортної схеми. Електронний квиток з’явиться не раніше, ніж за два роки. Треба спочатку виготовити тисячу одиниць обладнання, потім встановити його у транспорті. Для цього — зупинити всі автобуси в місті на тиждень. Це неможливо. Тому робитимуть це поступово. Потім роздаватимуть картки львів’янам. Їх виготовлять десь мільйон.

Напишіть відгук