У Деньгах іноземний орендар перетворює поля на звалище гнилої картоплі (Фото, відео)

0
10

На смердючий смітник перетворює орендовані поля ТОВ “Гранекс-Черкаси”, засновником якого є бельгієць , що господарює у селі Деньги Золотоніського району. Відходи від сортувальної лінії картоплі викидають прямо на поля та у лісосмуги. На звалище гнилизни перетворили навіть резервуари для насосних станцій, які можна було б використати для поливу полів, та напівзруйнований тваринницький комплекс. Як господарює іноземець на чужій для нього українській землі, журналісти вирішили дізнатись у продовження теми, яку підняв голова Аграрної партії України Віталій Скоцик. У коментарі нашому виданню він зазначив, що іноземців приваблює в Україні можливість орендувати великі масиви земель, відсутність контролю за методами ведення господарства та дешева робоча сила. Найближчим до Черкас таким господарством виявилось саме ТОВ “Гранекс-Черкаси”. Та ми навіть не думали, що і таким показовим…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скоцик відкрив таємницю, чому іноземці так рвуться «фермерувати» на Черкащині

До села Деньги приїжджаємо рано вранці. З першого погляду вражають поля, на краях яких утворились цілі валки із гнилої, примерзлої від перших морозів картоплі. Як кажуть місцеві селяни, на частині полів Том Ван Гоі, який орендує тут земельні паї, наказав приорати відходи від сортувальної лінії картоплі, яку від побудував у селі. Він обробляє, як сам нещодавно сказав в інтерв’ю газеті «Вечірні Черкаси», 2400 гектарів землі, з них 400 – обладнані спеціальним зрошенням для картоплі.

У лісосмугах обабіч – така ж картина: купи гнилої картоплі, подекуди – будівельне сміття та побиті пляшки впереміш із побутовими відходами. Останнє – доповнення від місцевих жителів, які, натхненні «промисловим» прикладом, охоче загиджують землю, на якій живуть.

«Напишіть про це, обов’язково. А то ми днями ходили в кущі за потребою, то мало без ніг не залишились. Там скла битого – пропасть», – заводять жартівливу розмову молоді чоловіки, які поруч із полем корчують лісосмугу. Ріжуть товсті акації та чагарники. Кажуть, що не знають, чи має орендар полів на те дозвіл.

«Ви там «на горі» запитайте, а нам сказали пиляти, щоб комбайн міг розвернутись, от ми і пиляємо», – на диво доброзичливо реагують чоловіки на наше зауваження про сумнівну законність їхнього заняття. І тицяють пальцем у «бельгійцеве» поле:

«Он чоловік два прадавні кургани розорав, і нічого».

На полі справді видно два горби, де під ріллею, швидше за все, покоїться наша українська історія. Та бельгійцю вона, в очевидь, ні до чого. З цього приводу навіть були порушені карні справи, однак результатів розслідування не знають ані селяни, ані посадовці сільської ради.

«У Тома Ван Гоі хороша техніка, дорога, імпортна, – це так. Але він сіє соняшник по соняшнику, що виснажує грунт. Багато це господарство сіє технічних культур: сої, ріпаку, кукурудзи, які також виснажують грунт, але дають високі прибутки. Пшенички сіють тільки для того, щоб видати людям відсоток за паї. Пшеничка їм не вигідна. Я колись на зборах казав: то їжте ріпак, якщо так багато його сієте! Тваринництво вони зовсім угробили. У нас була свиноферма на 5 тисяч голів, пташник на 5 тисяч голів, 1500 корів. Все це вони розвалили, навіть ті приміщення, де комплекс стояв – розпалися», – із серцем розповідає в минулому агроном, пенсіонер із Деньгів Петро Лазоренко.

Ті 26 гектарів, на яких колись стояли ферми, – сьогодні також перебувають в оренді у вказаного ТОВ. Бралася ця земля і споруди на ній, як кажуть селяни, для відновлення тваринництва. Утім, за останніх кілька років ніхто там і цвяха іржавого не забив. Зате частину приміщень встигли завалити все тією ж гнилою картоплею.

«Та гнила картопля, то не так страшно, – каже Петро Васильвович. – Правда, люди кілька років тому там у ній длубались, відбираючи для домашнього господарства ціленьку, яку можна використати, і потруїли свиней. Якщо ця картопля пропала, то її, напевне, треба не так утилізувати. Це ж грибкові захворювання, хімікати, якими по кілька десятків разів на рік поля обробляють. Гірше те, що він бере воду для поливу своїх полів із скважин, артезіанську. Це було завжди заборонено, господарства тягнули труби від ставків. У сусідній Кропивні, де також є Томові поля, є цілий каскад насосних станцій із Дніпра. Їх можна було б відновити і використовувати. Але для цього треба вкласти немалу копійку. Тож легше – пробити до десятка скважин. А у колодязях в селі падає вода».

Залишки насосної станції, завалені картоплею

До речі, ТОВ особливо не заморочувалося, щоб навіть на ті скважини, що має, належним чином оформити усі дозволи. Так, цього літа у результаті позапланової перевірки Черкаської обласної екологічної інспекції було виявлено ряд порушень, а саме відсутність спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), недотримання режиму першої зони санітарної охорони свердловин, незадовільний стан та відсутність тампонажу на свердловинах, які не експлуатуються. Таким чином, підприємство порушує вимоги статті 23 Кодексу України “Про надра” та статей 44, 93, 105 Водного кодексу України, і завдало збитків довкіллю на суму 1,496 млн. грн. Тож на посадову особу ТОВ “Гранекс-Черкаси” було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Утім, в селі особливих змін у стилі господарювання іноземця після перевірки не побачили.

«При цьому всьому селяни Томом Ван Гоі – задоволені. Він платить хороші гроші за паї, тому до нього йдуть люди. Звісно, конкуренція – це правильно, але він поза спинами переманює пайовиків. Обіцяє – золоті гори. І корову куплю, і машину, і десять тисяч гривень дам, аби тільки пай свій йому віддали. Ніхто не думає, що коли всіх конкурентів буде знищено, люди без нічого можуть залишитись, бо хто ж такі гроші просто так даватиме? Доходить до того, що в селі, якщо комусь терміново треба гроші на лікування чи на щось, то він просто так не позичає – а пропонує підписати угоду про оренду на 10 – 20 років. Користується бідністю. Але кожен повинен сам голову на плечах мати. Як тільки земля стане товаром, то її в селян не буде. Вона вже й зараз активно продається через підставних осіб», – бідкається Петро Лазоренко.

У сільській раді пошепки кажуть, що договори оренди “Гранекс-Черкаси” заключає не лише на 10 – 20 років, а і на 49. І за такі угоди нібито людям пропонують до 100 тисяч гривень, залежно від соціального стану власників паїв. Мовляв, «п’яничкам» – менше, «нормальним» – більше. Однак у голос, щоб «почуло начальство», про ТОВ “Гранекс-Черкаси” говорять тільки хороше.

«ТОВ “Гранекс-Черкаси” – дуже порядні люди, вони хоч і бельгійці, але дуже відповідально ставляться до своїх обов’язків. Допомагають селу, надають спонсорські кошти, збудували церкву, яка стала окрасою села,  – дещо трафаретно і завчено, але простодушно «рапортує» сільська голова Деньгів Лариса Головань, і тут же «здає» контору. – Я чула, що він там має непорозуміння, бо заоохочує пайовиків у Кропивній, Маліївці, тобто близьких до Деньгів селах, у Чорнобаївському районі  зайшов у села Великі Канівці та Малі Канівці».

Жінка зізнається, що свій пай також віддала «Гранексу».

«Справді, коли ми перепідписували договір на 10 років, то нам давали «заоохочувальні» 2,5 тисячі гривень. Тепер дають більше. Людина йде до того, де краще. А Том Ван Гоі дає 500 кілограмів пшениці, тонну кукурудзи на рік, дає ще макуху і олію. А ще перед Новим роком – не в рахунок паю дає по 25 кілограмів цукру», – розповідає Лариса Борисівна.

Про те, що товариство викидає гнилу картоплю на поля, голова села говорить, що не чула. Каже, що гнилизну раніше висипали в дворі тракторної бригади і люди її перебирали, якщо хотіли взяти на харчі домашнім тваринам. Вона і сама так робила, бо тримає удова восьмеро свиней. Не знає голова і про те, що нібито від того продукту труїлись свині.

«Буду звертатись до керівника підприємства, щоб гнилу картоплю утилізували належним чином, а не висипали на поля», – зазначає Лариса Борисівна.

Щодо ж води із скважин для поливу, то на її думку, там дотримано усіх норм. Хоча, складається враження, що сільська голова слабко орієнтується у законодавчих нормах, адже, скажімо, стихійне сміттєзвалище у селі, під яким не відведена земля і на яке не оформлені всі належні дозволи, вона не вважає стихійним, бо… воно споконвіку там було і сільська рада двічі на рік підгортає там по периметру сміття, щоб те не розліталось лісом…

«Зараз у всіх селах вода падає в колодязях, бо засушливі літа. Може, там вина ТОВ і є, не знаю. Але в нас мало хто криницями користується, більше скважини пробивають», – додає голова Деньгів.

Хоча посадовиця визнає, що, напевне, не правильно поливати поля питною водою.

Однак, вирішувати проблему води цивілізованим, європейським способом, напевне, товариство не збирається, бо і резервуари на згадуваних насосних станціях стали звалищами для гнилої картоплі. Таке враження, що вони нею «гидять» скрізь, де можуть. Взяти ж коментар у Черкаської обласної екологічної інспекції з цього приводу не вдалося, оскільки керівник – на лікарняному, а сама структура – в стадії чергового реформування.

На жаль, поспілкуватись із самим бельгійським «господарником» журналістам так і не вдалося, бо він поїхав на батьківщину. Його заступника і управляючого Вімм Де Шутера також на місці не виявилося. Одні працівники підприємства сказали, що він також у Бельгії, а інші – що тільки-но десь виїхав.

А послухати їхні пояснення було б дуже цікаво. Адже пригадується фраза пана Тома Ван Гоі із того ж нещодавно оприлюдненого інтерв’ю: «Один мій дід поблизу Антверпена мав 50 га землі, другий – 40. У 1999 році ми з батьком купили транспортну компанію у Дніпрі, побачили, скільки в Україні землі і яка вона занедбана. Тепер маємо сільськогосподарське підприємство…». Запали в пам’ять і ще роздуми про те, як це не правильно накладати мораторій на продаж землі в Україні, бо чому «в цей процес має втручатися держава», про високі в Бельгії податки та серйозні зарплати, які доводиться платити працівникам. Звісно, 2400 гектарів українських чорноземів – це краще, ніж 50 неподалік моря. І відсутність тотального контролю за процесом господарювання , як це в тій же Бельгії, – це надзвичайно класно. Бо слабко віриться, що у Європі дали б качати для промислових потреб питну воду і загиджувати всі ямки і байраки в діаметрі десяти кілометрів від підприємства відходами. Мабуть, саме тому, як точно підмічено самим Томом Ван Гоі про свого товариша, той господарює не в Європі – «якби залишив виробництво у Бельгії, прогорів би»…

Варвара Горова

Напишіть відгук